Гуска Марія Василівна

Гуска Марія Василівна

викладач кафедри фізичного виховання, працює на кафедрі з 2002 року.

Село моє – краплиночка на карті

У світі невідоме, та дарма

Ну а чого без нього були б варті

Ми з вами кожен зокрема   

 

Село Серафинці то западає у видолинки, то дряпається горбами, мальовничо розкинувши по садках свої хати й городи. Зрозуміло, що писемна згадка не передбачає з’яви першої хати в селі, а отже, його народження, а лише зафіксовує існування поселення на час згадки про нього і його назву. Саме ж село може існувати тривалий час і без згадок про нього на письмі.

Перша писемна згадка про село сягає 1500 року. З переказів відомо, що колись на території Серафинських земель було село Ямгорів. Можливо, поселення з такою назвою існувало ще за давніх часів, але в середньовіччі його сплюндрувала татарська орда, а натомість виникли Серафинці, загубивши на крутозламах історії походження своєї назви.

Як вже згадувалось, колись на місці Серафинців було село Ямгорів. Одного разу на Ямгорів напали ординці, село спалили, кого убили, кого в полон-ясир забрали. Потрапила в полон і прекрасна дівчина Серафима. За її красу взяли Серафиму у дружини татарського хана. Довго жила вона у Криму, народила ханові трьох синів, але жодного дня не забувала рідного краю. Коли хан помирав, випросила у нього Серафима дозвіл повернутися на батьківщину разом з синами. На тому місці, де колись стояв Ямгорів, і заснувала вона нове село, назва якого пішла від її імені. Звичайно, це гарна легенда. Хоча до певної міри як відгомін її залишились в Серафинцях прізвища тюркського походження.

Село Серафинці подарувало Україні чимало визначних особистостей: Шухевич Степан Євгенович – громадський і військовий діяч, отаман УСС (1914–1915), отаман УГА (1918–1919), визначний адвокат.

Левицький Микола – шеф штабу Воєнної Округи УПА «Заграва», інспектор штабу УПА-Північ.

Бачинський Лев – український галицький державний діяч, політик.

Новак Аполінарій Васильович (1885–1955) – український письменник, учений, журналіст.

Васкул Орест Петрович – український політичний, громадський діяч, член ОУН.

Бабій Василь – український письменник, краєзнавець.

Топольницький Василь – громадський діяч і «піонер» української кооперації в Канаді.

Серед усіх згаданих найбільш знакова постать Лева Бачинського – Віце Президент ЗУНР, визначний український діяч, засновник багатьох читалень «Просвіти» й товариства «Січ» у селах Прикарпаття, організатор Радикальної партії, делегат Всеукраїнського трудового конгресу в Києві, посол до австрійського й польського парламентів.

В селі часто бував класик української літератури Василь Стефаник, який тісно дружив з сім’ю Бачинських, Іван Франко, Лесь Мартович та ін.

Серафинці має найкращого в світі Шевченка (пам’ятник). Йому не посоромиться подати руку Шевченко з канівської гори.

Якби хто йшов пішки з Городенки на Заліщики колишньою «цісарською» дорогою або гостинцем, то в трьох кілометрах ходи дійшов би до Серафинців, а за селом на сході через кілька хвилин сягнув би колишнього (до 1939) польсько-румунського кордону. Отут, у самому куті Івано-Франківської області, притулилося наше село. Де в сім’ї колгоспників Василя Дмитровича та Василини Іванівни 18 травня 1964 року народилась Марія Василівна Лазарович (Гуска).

Батьки все своє життя присвятили землеробській праці в місцевому колгоспі. Не легкий був їх життєвий шлях. Батько пройшов війну, мати також у юному віці була вивезена на роботи до Німеччини.

Дитинство Марії пройшло в постійній  допомозі батькам. А вони старались та турбувались щоб вона виросла чесною, працьовитою, доброю та порядною людиною.

У 1971 році Марія пішла у перший клас Серафинецької середньої школи. Під час навчання у школі була старанною та активною ученицею, виконувала різні громадські доручення, займалася танцями, спортом. Любов до спорту привила вчителька фізичної культури Паляниця Світлана Миколаївна. Особливо улюбленими стали спортивні ігри волейбол, баскетбол, а згодом почала серйозно займатись гандболом в Городенківській ДЮСШ. Побачивши великі здібності дівчинки до гадболу тренер Онісімчук Віктор Іванович перевів її на навчання в Івано-Франківську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу-інтернат, де вона одночасно поєднувала навчання з тренуваннями та іграми в обласній збірній команді вищої ліги з гандболу «Позитрон» (1979-1981р.).

Після закінчення школи у 1981 році Марія Василівна вступила до Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту імені В. П. Затонського на факультет фізичної культури. Будучи студенткою постійно тренувалась та приймала участь в складі збірної команди університету з гандболу в різних змаганнях.

Завершивши навчання М. В. Лазарович за наказом Міністерства освіти УРСР направлена на роботу (1985р.) в Івано-Франківську область і була призначена на посаду тренера Бурштинської ДЮСШ Галицького району. Цього ж року переведена на посаду викладача-методиста. За час роботи в ДЮСШ  вихованці Марії Василівни приймали участь в районних та обласних змаганнях, неодноразово здобували перемоги та призові місця.

У 1986 році одружилася з Михайлом Богдановичем, який також успішно закінчив факультет фізічної культури та став працювати викладачем кафедри спорту та спортивних ігор. Разом вони виростили та виховали троьх дочок: Анну і Наталію та Лесю. Тому за сімейними обставинами вимушена була перевестися на роботу до Кам’янця-Подільського де проживала з сімєю.

З 1990 року пішла працювати інструктором міської ради ВДФСТ профспілок. Та із закриттям організаціі у 1992 році була переведена тренером-викладачем Кам’янець-Подільську ДЮСШ №5. Пропрацювала Марія Василівна в ДЮСШ чотири роки, на протязі яких також виконувала обовязки завуча школи.

З 2002 року розпочала викладацьку роботу в Кам’янець-Подільському державному університеті на кафедрі фізичного виховання. Будучи викладачем почала дбати про підвищення свого професійного рівня. Так 2002-2004р. вона вступила до магістратури Кам’янець-Подільського державного університету та отримала диплом магістра з відзнакою і повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка та методика середньої освіти».

Гуска М. В. навчально-виховну роботу поєднує з науково-дослідною. Вона опублікувала понад 40 наукових праць, окремі у співавторстві, бере участь в різних наукових конференціях – міднародних, університетських.

Значним додатком до занять, які сприяють якісній підготовці майбутніх фахівців з фізичної культури є навчальні і навчально-методичні посібники підготовлені М. В. Гускою у співавторстві своїх колег:

– Гуска М. В., В. С. Стринадко., Гуска М. Б. та ін. Перша долікарська допомога та критичні ситуації під час подорожей: навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський. Зубаль М. В., Стасюк І. І.: Аксіома, 2017. 264 с.;

– Гуска М. В., Гуска М .Б., Мазур В. Й. “Ігри та забави від народження до школи”. Методичний посібник. Кам’янець-Подільський. Аксіома, 2016. 196 с.;

– Гуска М. В., Гуска М. Б., Зубаль М. В., Мазур В. Й “Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав”, рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський.: Аксіома, 2011. 400 с.

– Гуска М. В., М. Б. Гуска, В. В. Безпалько. опублікували навчальний посібник «Перша долікарська допомога: Рекомендації для учасників подорожей». Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2005. 104 с.

У цей час Марія Василівна проводить заняття з фізичного виховання на факультеті іноземної філології. Вона обрала професію за покликанням, тому їй легко та цікаво працювати, надихати молоде покоління студентів займатися спортом, покращувати здоров’я студентів спеціальної медичної групи. З легкістю знаходить спільну мову з студентами. Тому від роботи отримує лише зодоволення та насолоду.